ТИРОКСИН

{2-аміно-3- [4- (4-гідрокси-3, 5-дііодфеноксі) -3, 5-дііодфеніл] пропіонова к-та, 3, 3 ', 5, 5'-тетраіодтіро-нин}, мовляв. м. 776, 88; для L-T. т. пл. 235-236 ° С (т. Пл. Рацемату 231 -233 ° С);

-38 °; не розчин. в холодній воді, розчин. в бутанолі. Т. -гормон щитовидної залози. Природний Т. - L-ізомер, физиол. активність догрого в 3 рази перевищує активність D-ізомери.

фізіолого. дію Т. різноманітне. У людини і вищих тварин він підсилює енергетичних. обмін (в т. ч. поглинання Про 2 тканинами, збільшення теплопродукції), впливає на ріст і диференціювання тканин, стимулює серцеву діяльність, підвищує збудливість нервової системи. У земноводних і деяких костистих риб стимулює метаморфоз. В основі механізму физиол. дії Т. лежить його взаємодій. зі специфічний. рецепторами клітинних ядер і регулюючий вплив на процеси синтезу РНК і білка.

Біосинтез Т. відбувається в фолікулах щитоподібної залози шляхом конденсації двох залишків молекул дііодтірозі-на, що входять до складу тиреоглобуліну - глікопротеїну, що містить бл. 5 тис. Амінокислотних залишків (з них 120-залишки тирозину ). Іодірованіе залишків тирозину здійснюється йодом, к-рий утворюється шляхом ферментативного окислення йодидів, що надходять в щитовидну залозу разом з кров'ю. Механізм біосинтезу Т., мабуть, включає окислення залишку дііодтірозіна в тире-глобулін до своб. радикала.Утворені в результаті синтезу Т. залишки піровиноградної к-ти або серину залишаються в складі молекули тиреоглобуліну.

Т. вивільняється в кров при ферментативному гідролізі молекул тиреоглобуліну в лізосомах фолікулярних клітин. У щитовидній залозі Т. піддається частковому деіодірованію під дією ферменту деіодази з утворенням 3, 3 ', 5-тріїодтіроніна (в 5 разів активніший, ніж Т.) і 3, 3', 5-тріїодтіроніна (т. Зв. Зворотний трііодтіро- нин; гормонально неактивний), к-які також секретуються в кров. У крові Т. циркулює в осн. у вигляді комплексу з білками сироватки (тироксинзв'язуючого глобулін і преальбумін); вільний Т. міститься в невеликій кількості. Др. шляхи інактивації і катаболізму Т. -кон'югірова-ня з глюкуроновою і сірчаною к-тами, а також дезамінується-вання. Метаболич. перетворення Т. здійснюються гл. обр. в печінці та нирках.

Біосинтез і секреція Т. знаходяться під контролем гіпофіза (див. тиреотропного гормону ) і гіпоталамуса (див. Тіро-ліберинів ). Порушення секреції Т. призводить до тяжких ендокринних захворювань: недолік Т. -до кретинізму, мікседемі, надлишок-до тиреотоксикозу, або базедової хвороби.

L-T. (Na-сіль), отриманий шляхом хім. синтезу, а також препарат з висушених щитовидних залоз тварин, що містить Т., під назв. тиреоидин, застосовують в медицині.

Літ. : Тиреоїдні гормони, під ред. Я. X. Туракулова, Таш. , 1972; Ендокринологія та метаболізм, пров. з англ. , Т. 1-2, М., 1985. А. А. Булатов.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.