Термостійкі

(термостабільність), здатність хім. в-в і матеріалів зберігати незмінним хім. будову (і фіз. св-ва) при підвищенні т-ри. Нагрівання може викликати в зразку крекінг, піроліз, окислення, деструкцію полімерів і ін. Процеси. Т. залежить від природи в-ва і визначається міцністю хім. зв'язків в ньому (термодіна-мич. аспект), механізмом і кінетикою тримаючи. р-ций (кинетич. аспект). Фактори, що впливають на кінетику тримаючи. р-ций (дефекти кристалічної. структури, наявність домішок, природа середовища і т. д.), можуть змінювати Т. Знання міцності хім. зв'язків, механізму і кінетики тримаючи. р-ций дозволяє прогнозувати Т. Іноді для цього використовують мат. моделі тримаючи, процесів або емпіріч. залежності швидкості тримаючи. р-ций від параметрів системи, напр. від т-ри стеклования в разі жорстких неплавких ароматич. полімерів.

Кількісно Т. часто характеризують макс. т-рій, при якій в-во хімічно не змінюється (або змінюється в допустимих межах). Іноді вважають, що Т. адекватна тривалості збереження стійкого стану зразка при певній т-ре, т. Е. Його терміну служби, або часу життя. У кожній області хімії і хім. технології є свої критерії Т. і способи се визначення. Напр. , Т. багатьох продуктів орг. синтезу порівнюють з температурним межам її перегонки.

Для зіставлення Т.полімерів часто використовують дані термогравиметрии , зокрема т-ру початку втрат маси зразка або т-ру, при якій втрати маси становлять певну частку від початкової маси зразка. При використанні диференціального термічного аналізу якомога точніші визначення т-ри початку інтенсивних хім. перетворень в зразку. За кордоном для оцінки Т. використовують т. Зв. температурний індекс (Temperature Index) -т-ру, при якій міцності і діелектричної. характеристики полімерного матеріалу змінюються на 50% приблизно за 3, 5 роки експлуатації. Цю величину знаходять екстраполяцією даних прискореного тримаючи. старіння. Температурний індекс (° С) становить, напр. , Для полістиролу 50, Поліацеталь 75-85, аліфатіч. поліамідів 65-80, полікарбонатів 110-115, полиимидов 240.

Для підвищення Т. в-во необхідно чистити, додають до нього стабілізатори (див. Стабілізація полімерів ), видаляють з атмосфери активні гази. Коли бажано знизити Т., напр. при крекінгу вуглеводнів і піролізі полімерних відходів, використовують металлсодержащие каталізатори.

Літ. : Семенов Н. Н., Про деякі проблеми хімічної кінетики і реакційної здатності, М., 1958; Магара Р.З., Механізм і кінетика гомогенних термічних перетворень вуглеводнів, М., 1970; Ковар-ська Б. М., Блюменфельд А. Б., Льовантовський І. І., Термічна стабільність гетероланцюгових полімерів, М., 1977. А. Б. Блюменфельд.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.