Сапоніни

(від лат. Sapo-мило), група ростить. Глік-зідов, водні розчини яких брало утворюють стійку мильну піну; мають гемолітіче. активністю і є отрутами для тварин, що дихають зябрами. До С. також відносять гли-козіди стероїдів і тритерпеноїдів морських організмів.

З. -бесцв. або жовтуваті кристалітів, або аморфні в-ва з високою т-рою плавлення (плавляться з разл.); добре розчин. в воді, погано-в холодному етанолі, краще-в гарячому і в метанолі, не розчин. в бензолі, хлороформі і діетиловому ефірі.

При кислотному або ферментативному гідролізі С. розщеплюються на вуглеводну складову і агликон (сапо-Генин). Залежно від природи сапогенін С. підрозділяють на стероїдні та тритерпенові.

Стероїдні С. в якості сапогенін містять зазвичай похідні спіростана (ф-ла I) або фуростана (II).

Спіростановие сапогенін, за рідкісним винятком, містять 27 атомів вуглецю. Завдяки присутності хі-рального центру С-25 похідні спіростана утворюють ізомери (25R) і (25S), або з- і нео -ізомер (соотв. Група СН 3 орієнтована екваторіально і аксіально). Смілаге-нин (III) і сарсасапогенін (IV) -типові представники агликонов цього типу; їх структури знаходяться в рухомому рівновазі:

В рослинах можливо спільна присутність (25R) -і (25S) -спіростанов, кількостей. співвідношення яких брало може змінюватися під час зберігання.Велика розмаїтість ізомерних пар сапогенін обумовлено кол-вом, конфігурацією і взаємним розташуванням заступників (зазвичай атом О, група ОН), ступенем ненасиченості стероїдного ядра і стереохімія кілець А і В.

Відомо лише дек. прир. спіростанов, скелет яких брало має структурні та стереохім. відмінності від скелета соед. I.

Напр. , Для хіспігеніна (V) характерна обернена конфігурація хіральних центру С-22; трілленогенін (VI) є похідним 18-норспіростана. Аглікони С. ряду спіростана зазвичай отримують гідролізом спіростанових С. ​​або виділяють з рослин в своб. вигляді.

У більшості спіростанових С. ​​вуглеводний залишок пов'язаний з сапогеніном через гідроксил при С-3. Разом з тим зустрічаються глікозиди з вуглеводним компонентом при атомах С-1, С-2, С-5, С-6, С-11 або С-24. Кількість моносаха-Рідний залишків в молекулах С. -від одного до шести. Зазвичай до складу вуглеводних ланцюгів входять залишки D-глю-кози, D-галактози, D-ксилози, L-рамнози і L-Арабіноза. Відомі С., що містять залишки D-хіновози, D-апіози і D-фукоза. Молекула може містити також алкоксікар-бонільние групи. Ацильного група (залишки оцтової, бензойної, 2-гідрокси-2-метілглутаровой, сірчаної к-т) може знаходитися як в сапогенной, так і в вуглеводної частинах молекули.

Нек-риє спіростановие С. [напр. , Дигітоніну (VII); Glc-глюкоза, Gal-галактоза, Xyl-ксилоза] здатні утворювати труднораств. комплекси з холестерином або ін. 3b-гідроксістероід.

З. ряду фуростана мають в своїй основі скелет соед. II. Як правило, вони містять вуглеводну ланцюг при С-3 і залишок D-глюкози при С-26. Виняток становить афромон-тозід (VIII; Rha-Рамноза). Відщеплення залишку цукру від С-26 під дією к-т або ферментів призводить до спіроста-новим С., Напр. в разі переходу від протодіосціна (IX) до діосцін (X).

Др. тип фуростанових сапогенін представлений нуаті-геніни (XI) і його глікозидами, напр. акулеатізідом А (XI

a ). сапогенін спіростанового типу, особливо діосгенін (XII), -осн. напівпродукт у виробництві стероїдних препаратів (див.

Kopmuкоіди ). Для спіростанових С. ​​характерно гемолітіче. , Канцеролітіч. , Фунгістатіч. і гіпохолестері-неміч. дія. У фуростанових С. ​​гемолітіче. активність виражена значно слабкіше. Встановлено, що фуростановие С., на відміну від спіростанових, що не беруть в облогу холестерин з спиртових розчинів. Абс. більшість стероїдних С. ​​продукується вищими рослинами. Наїб. багаті ними сімейства амараллісових (Amaryllidaceae), діоскорейних (Dioscoreaceae), ліліевих (Liliaceae). Відомо бл. 200 сапогенін ряду спіростана і приблизно таке ж кількість їх глікозидів. Доведено будова більше 80 глікозидів фуростанового типу.

Біосинтез спіростанов в рослинах здійснюється з холестерину і, найімовірніше, проходить через промежут. стадію утворення фуростанов.

Тритерпенові сапогенін є зазвичай похідними олеанана (XIII; X і R = Н) або УРСА (ф-ла XIII; X = Н, R = СН

3 ; СН 3 - 29 відсутня). У природі широко поширені С., сапогенін яких брало є аміріна (напр., B-амирин, ф-ла XIII, X = ОН, R = Н; в положенні 12-13 подвійна зв'язок). В баштанних культурах містяться С. тритерпенового ряду (їх ідентифіковано св. 50), що володіють гірким неприємним смаком. Сапогенін цих С. ​​-кукурбітаціни (див., Напр., Ф-лу XIV-кукурбітацин А).

З. -пенообразователі в огнстушащіх складах, а також для пива і ін. напоїв; компоненти мн. лек. настоянок і препаратів (серцевих, сечогінних, відхаркувальних і ДР

Хімічна енциклопедія.- М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.