ПЛАСТИФІКАТОРИ

(від грец. Plastos-пластичний і лат. Facio-роблю). 1) В-ва, що вводяться в полімерні матеріали для додання (або підвищення) еластичності і (або) пластичності при переробці та експлуатації. Вони полегшують диспергування в полімерах сипучих інгредієнтів, знижують т-ри плинності (переробки), крихкості (морозостійкості) і стеклования полімерних матеріалів (див. Пластифікація полімерів ) , зазвичай знижують теплостійкість; нек-риє П. можуть підвищувати вогне-, світло- і термостійкість полімерів.

Введення П. в каучуки знижує небезпеку подвулканіза-ції (див. Вулканізація), знижує твердість, гістерезисна втрати і теплоутворення при багаторазових деформаціях гум. Ті П., к-які тільки полегшують переробку каучуків, знижуючи т-ру плинності гумових сумішей, але не поліпшують морозостійкість вулканизата, наз. мягчителями; це зазвичай парафино-нафтенові і ароматичних. нафтові масла, парафіни, каніфоль, продукти взаємодій. ростить. масел з сіркою (фактис), нафтові бітуми (рубракс), кумароно-інденові смоли.

Загальні вимоги до П.: термодинамич. сумісність з полімером; низька летючість; відсутність запаху; хім. інертність; стійкість до екстракції з полімеру рідкими середовищами, напр. маслами, миючими ср-вами, р-телеглядачам.

пластифікований можна практично все полімери, проте ефективність пластифицирующего дії, св-ва пластифікуюча.полімерів визначаються в першу чергу хім. складом і мол. масою П. Зміст П. в полімерній композиції може становити від 1-2 до 100% і більше від маси полімеру, в гумової суміші-до 100% від маси каучуку.

П. класифікують зазвичай по хім. природі і ступеня сумісності з полімером. Наїб. поширені П. -складні ефіри фталевої к-ти (фталати складають ~ 80% всього обсягу випущених в пром-сті П.), аліфатіч. ді-карбонових кислот, фосфорної к-ти (фосфати) і нізкомол. поліефіри (див. табл.). Застосовують також хлорують. парафіни, кремнийорган. рідини, епоксідір. соєве масло, парафін, продукти ліс. вироб-ва і ін. У промисловості широко використовують фталати і серед них ді (2-етілгек-сил) фталат, к-рий застосовують для пластифікації ПВХ і ефірів целюлози. За св-вам до нього близькі фталати синтетичні. вищих жирних спиртів фракцій C 6 -C 10 , C 7 -C 9 , C 8 -C 10 нормальної будови, а також ізооктілового, ізононілового і ізодецилового спиртів; низька летючість останніх трьох П. дозволяє використовувати їх для вироб-ва теплостійких композицій. Більш висока теплостійкість досягається при застосуванні в якості П. ефірів трімел-літів і піромеллітовой к-т.

Для отримання морозостійких полімерних композицій використовують ефіри аліфатіч. дикарбонових к-т, переважно. адипінової, себациновой і 1, 10-декандікарбоновой.

Фосфатні П. повідомляють полімерним композиціям також вогнестійкість (напр., Галогенфосфорсодержащіе П. і тріарілфосфати) або морозостійкість і вогнестійкість (тріалкіл- і алкіларілфосфати).

складноефірних П. володіють усіма хім. св-вами ефірів складних. Вони повільно гідролізуються під дією вологи з утворенням до-ти і спирту; р-ція прискорюється підставами і к-тами.У звичайних умовах стійкі до дії кисню повітря, однак при підвищ. т-рах в них протікають термоокісліт. процеси, що призводять до деструкції. Радиац. стійкість складноефірних П. залежить від їх хім. складу. Так, стійкість до g-випромінювання зменшується в ряду: диметилфталат> діетилфталат> дибутилфталат> ді-октілфталат. До дії мікроорганізмів стійкі ефі-ри фталевої та фосфорної к-т, стійкість ефірів аліфатіч. дикарбонових к-т знижується зі збільшенням загального числа вуглецевих атомів в молекулі (в залишках як спирту, так і до-ти). Біол. активність фталатів знаходиться в прямій залежності від їх р-рімості в воді і в зворотному-від мовляв. маси. Див. Також, напр. , диметилфталат, діетилфталат, Дибутилфталат, Дібутілсебацінат, тріфенілфосфата.

Поліефірні П. (мол. М. 1000-6000) -продукти взаємодій. дикарбонових к-т з гликолями, етерифіковані по кінцевим групам р-цією з монокарбонової к-тій або спиртом (див. табл.). Ці П. не розчин. або обмежено розчин. у мн. орг. середовищах, незначно мігрують з пластифікуючих. композицій при контакті в інші полімери, містять низький відсоток летючих. Поліефірні П. на основі 1, 2-про-піленгліколя відносяться до малотоксичних П.

властивості НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВИХ пластифікатори

Пластифікатор

щільно. при 26 0 C, г / см 3

В'язкість при 20 0 C, мПа

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.