Нефеліном

(від грец. nephele-хмара, т. к. при зануренні в неорг. к-ти мутніє), мінерал з групи каркасних силікатів. Хім. ф-ла KNa 3 (AlSiO 4 ) 4 . Зазвичай в ньому присутні Са, надмірне кількість Si, ізоморфні домішки Fe (III) (до 4, 6%), Mg, Ti (~ 10 -1о / о), Li, Rb, Be, Ga (~ 10 -2 %).

H. має кристалічної. структуру типу трідіміта (модифікації SiO 2 ): спотворені шестичленні кільця з пов'язаних вершинами тетраедрів SiO 4 і АlО 4 являють собою каркас, в порожнечах догрого розташовуються іони лужних металів. Н. кристалізується в гексагoн. сингонії. Утворює зернисті або масивні агрегати, рідше-окремі кристали. Колір сірий, зелений різних відтінків, буро-червоний; зустрічається бесцв. Н. спайністю немає. Твердість по минералогич. шкалою 5, 5-6, плотн. 2550-2665 кг / м 3 .

Н. -й мінерал більшості лужних гірських порід. Кристалізується з розплавів, бідних SiO 2 , утворюється при лужному метасоматозе, зустрічається в метамор-фіч. породах. На пов-сті Землі Н. легко руйнується і вилуговується. Вилучають із апатитових руд як побічний продукт. Застосовується для отримання глинозему (Аl 2 Про 3 ) з попутним вироб-вом соди, поташу, силікагелю, белітових шламів (сировини для висококачеств. Цементів), ультрамарину. Родовища в СРСР: на Кольському півострові, в Туві, Кузнецькому Алатау і ін. C . Д. Мінєєв.


Хімічна енциклопедія.- М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.