Вибір Редакції

Полювання

Для ізраїльтян О. була необхідною, хоча і зв'язаних з небезпекою, заняттям. Під час О. нерідко доводилося вступати в єдиноборство з хижаками - ведмедями, вовками, левами, кабанами і ін. Мисливські навички допомагали захищати майно від набігів лисиць і шакалів, к-які наносили господарствам чималих збитків (див. Суд 14: 5 ; 1Цар 17: 34-36) . В Біблії пристрасні мисливці ( см. Німрод і см. Ісав) зазвичай виявляються противниками богоізбр. народу. У Втор 14: 5 об'єктами О. названі олень, косуля (в Синод. Пер. - "сарна"), лань (в Синод. Пер. - "буйвол"), гірський козел (в Синод. Пер . - "лань"), сарна (в Синод. пер. - "зубр"), тур (в Синод. пер. - "антилопа") і антилопа (в Синод. пер. - "жираф у геральдиці"). М'ясо цих тварин дозволялося вживати в їжу, але кров слід виливати на землю і засипати, т. К. "Кров є душа" (Втор 12: 22-24) . Мисливці рили ями-пастки (Пс 7: 16; 9: 16) , куди і потрапляли дикі тварини. "Ловці" (Пс 90: 3; Єр 16: 16) розставляли мережі (Пс 56: 7; Єз 19: 8) і сильця (Пс 68: 23; 139: 6; 140: 9; Лк 21: 35) . Мережа та сильце були також знаряддями птахоловів (Пс 123: 7; Єр 5: 26) . Пастухи для захисту отар від хижаків користувалися насамперед пращ (див. 1Цар 17: 40; Іов 41: 20) , але зазвичай на О. застосовувалися цибулю (Бут 27: 3) і спис, рідше - меч (Іов 41: 18 і слід.) . На колісницях на Сході полювали насамперед царі; в Палестині подібна О. була мало поширена через особливості ландшафту.З часів перс. панування тут полювали також і верхи на конях. Сусідні з ізраїльтянами народи ловили і приручали ведмедів і левів (див. Єз 19: 2-4, 8, 9) .

Біблійна енциклопедія Брокгауза. Ф. Рінекер, Г. Майер. 1994.