НАПОВНЕНІ ПОЛІМЕРИ

,

гетерофазні композиції. матеріали з безперервною полімерною фазою (матрицею), в якій хаотично або в певному порядку розподілені тверді, рідкі або газоподібні наповнювачі. Ці в-ва заповнюють частину обсягу матриці, скорочуючи тим самим витрата дефіцитного або дорогої сировини, і (або) модифікують композицію, надаючи їй потрібні якості, обумовлені призначенням, особливостями технол. процесів вироб-ва і переробки, а також умовами експлуатації виробів. Н. п. -подавляющее більшість пластмас, гум, лакофарбових матеріалів, полімерних компаундів, клеїв і ін. Полімерних композиційних матеріалів.

В залежності від типу полімерної матриці розрізняють наповнені реактопласти, термопласти і каучуки (про останні см. В ст. Наповнені каучуки). В залежності від типу наповнювача Н. п. Ділять на дисперсно-наповнені пластики (наповнювач-дисперсні частинки різноманітної форми, в т. Ч. Подрібнене волокно), армовані пластики (містять ущільнюючий наповнювач безперервної волокнистої структури ), газонаповнені пластмаси, масло-наповнені каучуки; за природою наповнювача Н. п. підрозділяють на Асбопластіки (наповнювач-азбест), графито-пласти (графіт), деревні шаруваті пластики (деревне шпон), склопластики (скловолокно), вуглепластики (вуглецеве волокно), органопластікі (хім.волокна), боро-пластики (борне волокно) і ін., а також на гібридні, або поліволокністие, пластики (наповнювач-комбінація разл. волокон).

Св-ва Н. п. Визначаються св-вами полімерної матриці і наповнювача, їх співвідношенням, характером розподілу наповнювача в матриці, природою взаємодій. на кордоні розділу полімер - наповнювач. Покращуючи к. -л. характеристику композиції, наповнювач може одночасно погіршувати ін. її св-ва. Напр. , Більшість видів техн. вуглецю підвищує не тільки міцність, але і модуль пружності (жорсткість) гум, а останнім у мн. випадках небажано. Тому в кожному конкретному випадку при підборі типу, концентрації та способу поверхневої модифікації наповнювача необхідно ретельно збалансувати ефекти, зумовлені присутністю в складі Н. п. Наповнювача (як і інших компонентів).

Найчастіше для отримання Н. п. Застосовують тверді наповнювачі: тонкодисперсні з частинками зернистої (техн. Вуглець, деревне борошно, SiO

2 , крейда тощо.) Або пластинчастої ( тальк, слюда, графіт, каолін та ін.) форми, а також різноманітні волокнисті матеріали у вигляді ниток, пасом, джгутів, полотен, матів, тканин, паперу, сіток. При використанні дисперсних наповнювачів і рубленого волокна осн. спосіб вироб-ва Н. п. -мех. змішання наповнювача з розплавом або розчином полімеру, форполі-мера, олигомера або мономера. Для цієї мети використовують змішувачі разл. конструкції і вальці. Безперервні волокнисті заготовки просочують полімерним сполучною. Детальніше див. В ст.

Полімерних матеріалів переробка. Для поліпшення просочення волокнистих наповнювачів сполучною, підвищення ступеня диспергування частинок наповнювача в матриці і збільшення міцності адгезійного контакту на кордоні розділу фаз наповнювач-матриця використовують разл.методи модифікації пов-сті наповнювачів, а також метод полімеризації на наповнювачах. Газонаповнені матеріали отримують вспениванием за допомогою спец. агентів ( пороутворювачів ) або хутро. вспениванием рідких композицій, напр. латексів. Піниста структура полімерного матеріалу фіксується охолодженням композиції нижче т-ри стеклования полімеру, отверждаясь-ням або вулканізацією (див. Докладніше в ст. Пінопласти, Пінопласти інтегральні, Пориста гума). Рідкі наповнювачі механічно емульгують в сполучному, послід, перетворення догрого в матрицю Н. п. Відбувається без руйнування первонач. структури емульсії. Асортимент і області застосування Н. п. Безперервно розширюються.

Літ. :

Ліпатов Ю. С., Фізична хімія наповнених полімерів, М., 1977; Промислові полімерні композиційні матеріали, пер. з англ. , М., 1980; Наповнювачі для полімерних композиційних матеріалів. Довідковий посібник, пров. з англ. , М., 1981: Тараканов О. Г., Шамов І. В., Альперн В. Д., Наповнені пінопласти, М., 1989; БрикМ. Т., Деструкція наповнених полімерів, М., 1989. А. Р. Бельнік. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.