ХІМІЯ ВИСОКИХ ЕНЕРГІЙ

,

вивчає кінетику і механізм р-ций, к-які характеризуються суттєво нерівновагими концентраціями швидких, порушених або іонізують. частинок, які мають надлишкової енергією в порівнянні з енергією їх теплового руху, а часто і з енергією хім. зв'язків. Термін введений в СРСР в нач. 60-х рр. Осн. розділи X. в. е. : лазерна хімія, плазмохімія, радіаційна хімія, фотохімія, а також вивчення хім. р-ций в пучках швидких атомів, іонів або молекул, ряд проблем механохімії і ядерної хімії. Хоча р-ції, що вивчаються в разл. розділах X. в. е. , Ініціюються або прискорюються під дією разл. факторів, їх об'єднує спільність елементарних хім. процесів за участю електронів, іонів, вільних радикалів, іон-радикалів, електронно-збуджених і швидких атомів і молекул. Реалізуються нові механізми р-ций, мало ймовірні в рівноважних системах при звичайних т-рах. Інша характерна риса X. в. е. - спільність методів дослідження в різних її напрямках. Широко поширені оптич. методи, мас-спектрометрія, радіоспектроскопія, а також експери. методи квантової електроніки, атомної та ядерної фізики.
До осн. фундам. досягненням X. в. е. відносяться відкриття сольватованих електрона, іонно-молекулярних реакцій орг. соед. в газовій фазі, селективного збудження і дисоціації певних хім.зв'язків під дією лазерного випромінювання, низькотемпературного межі швидкості хім. р-ций, багатоквантових фотохім. р-ций (див. двухквантових реакції), встановлення залежності перебігу р-ций від кине-тич. енергії та енергії збудження взаємодіючих молекул, від їх взаємної орієнтації, пояснення механізмів руйнування шару озону у верхній атмосфері.
X. в. е. знаходить важливе практич. застосування в хім. синтезі, направленому модифицировании існуючих і створенні нових матеріалів (напр., деревних пластиків і ін. Композиція. матеріалів, тугоплавких металів і разл. соед. високого ступеня чистоти, порошків з ультрависокої дисперсностью), в розвитку методів обробки пов-стей і нанесення покриттів, створенні нових способів очищення і переробки виробництв. відходів, розробці шляхів підвищення стійкості хім. соед. і разл. матеріалів по відношенню до дії іонізуючих випромінювань.

Літ. : Бугаєнко Л. Т., Кузьмін М. Г., Полак Л. С., Хімія високих енергій, М., 1988; Пікаєв А. К., "Ж. Всесоюз. Хім. Т-ва ім. Д. І. Менделєєва", 1990, т. 35, № 5, с. 534-39.

В. І. Гал'данскій.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.