Алфавіт

Алфавіт (від назв. Перших двох букв грец. А.: "альфа" і "бета"). На відміну від рисуночного листи егип. ієрогліфів або знаків, що позначають склади і поняття в клинопису, алфавітним називають лист, де букви відповідають виключить. звукам, що веде до значить. спрощення письма в результаті скорочення кількості використовуваних знаків. У Єгипті вже на ранній стадії розвитку писемності поряд зі знаками, що позначають предмети, були відомі знаки, що передають окремі приголосні звуки. Але такі символи не відокремилися в самостійну. А., як це сталося в зап. -Сім. регіоні. Перехід від малюнка до знаку, що означає звук, по-видимому, можна спостерігати в "протосінайского" написах, які прим. до xV в. до Р. Х. і відомих за знахідками, виявив. у рудних копалень Серабіт-ель-Хадим на Синайському напів-ве. Ці знаки сходять до ієрогліфів. У деяких з обнаруж. пізніше в Палестині (Бет, Ґезера, Лахис, Сихем) написах, також виконаних, ймовірно, вже алфавітним листом і відносяться до II тисячел. до Р. Х., прочитання, тлумачення і датування настільки ненадійні, що це не дозволяє визначити їх місце в розвитку А. З форм клинопису потім стався А. Рас-Шамрила ( см. Рас-Шамра) (Угарита), до -рий, можл. , Був у вжитку недовго, прим. в той же час, що і протосінайского лист (XV ст. до Р. Х.). Він мав ту ж последоват-сть букв, що і євр.А., але містив на кілька знаків більше, в цілому 29. Тому було зроблено припущення, що прийшов на зміну Угаритська спрощ. фінік. А., від к-якого відбулося євр. лист, існував ще до XV в. до Р. Х. в тій же последоват-сти і при тому ж стр. -ве букв, що і угарітський. Фінік. лист відомо насамперед по знахідкам в Біблі ( см. Гевал), к-які сьогодні відносять до XI-X ст. до Р. Х. Відомі також зразки писемності з Кіпру, Сардинії, Карфагена і ін. місць Зап. Середземномор'я, що датуються періодом після 900 р до Р. Х. Всюди тут фінік. А., як і раннеевр. , Виявляє форми скоропису, в той час як южноараб. А. (бл. 300 м до Р. Х.), також висхідний до фінік. знакам, зберігає давніший, строгий характер форм. Запозичивши А., що складається з одних приголосних, греки (а потім і римляни) додали в нього доповнить. літери для позначення голосних звуків. Тверда последоват-сть букв А., підтверджена первонач. Угаритська знахідками (XV ст. до Р. Х.) - в Лахішу теж знайдені надряпані перші 5 букв А. (VIII ст. до Р. Х.), - дозволяла одночасним. застосовувати їх в якості цифр. Таким способом, напр. , Неодноразово позначаються числа в євр. і грец. текстах ВЗ. Числове значення літер дозволяє обчислити "суму" або "число" окремого слова, що використовувалося в тайнопису або для позначення прихованих понять, к-які широко застосовувалися, напр. , В апокаліпсіч. літературі ( см. Нерон). см. Лист.

Біблійна енциклопедія Брокгауза. Ф. Рінекер, Г. Майер. 1994.