АЛКАЛОЇДИ

(від позднелат. Alcali-луг і грец. Eidos-вид), азотовмісні орг. підстави прир. (Переважно. Рослинного) походження. Крім С, Н і N молекули А. можуть містити атоми S, рідше-С1 або Вг. Зазвичай А. привласнюють тривіальні назви, використовуючи видові або родові назви алкалоідоносов в с додатком суфікса "ін", напр. атропін (виділений з рослини Atropa belladonna), стрихнін (виділений з Strychnos nux Vomica). Наїб. прийнята класифікація А. заснована на будові вуглецево-азотного скелета молекули (напр., ізохіноліновие алкалоїди, пептидні алкалоїди, пірідіновиє алкалоїди, пуринові алкалоїди, хіназоліновие алкалоїди, хінолінова алкалоїди). А. класифікують також по филогенетич. ознакою, об'єднуючи в одну групу всі сполуки. , Виділені з рослин одного роду (напр., алкалоїди дафніфіллума, алкалоїди іпекакуани, алкалоїди Лікоподіум). Іноді А. систематизують по їх біогенетіч. попередникам, розрізняючи групи А., в біосинтезі яких брало участь орнітин і пролін, лізин, фенілаланін, триптофан, антранілова к-та і гістидин. Однак така класифікація часто не дозволяє однозначно віднести той чи інший А., особливо складної структури, до певної групи.

Виділено дек. тисяч А. Зміст їх в рослинах невелика (0, 001-2%), проте відомі унікальні рослини, в яких брало воно досягає 10-18% (напр., Хінне дерево, листя тютюну, трахелантус). Часто А. локалізуються лише в певних органах рослини, напр. в листі, насінні, бульбах, корінні, корі. Хім. структура та зміст А. в рослині зазвичай сильно залежать від періоду вегетації рослини і місця його зростання. Багато А., особливо складної будови (напр., морфін, хінін), специфічні для рослин певних родів і навіть родин, що широко використовується для встановлення їх филогенетич. спорідненості.

Більшість А. -гетероцікліч. з'єднання. У рослинах вони існують зазвичай у вигляді солей орг. к-т.

А. екстрагують (зазвичай за допомогою СНС1 3 або С1СН 2 СН 2 С1) з попередньо змоченого лужними агентами (NH 4 OH, Na 2 CO 3 і ін.) вирощує. сировини або безпосередньо з цієї сировини водним розчином к-ти або спиртом, напр. метанолом, етанолом. Структурний різноманіття і відносить. доступність А. дозволяють широко використовувати їх в кач-ве модельних соед. при вивченні взаємозв'язку структури з физиол. активністю або фіз. -хімія. св-вами. Нек-риє А. -сильні отрути (напр., Стрихнін,

тубокурарин). Багато А. мають специфічний, часто унікальним физиол. дією і використовуються в медицині (напр., атропін, кодеїн, кофеїн, папаверин, ефедрин). Літ. :

Орєхов А. П., Хімія алкалоїдів, 2 видавництва. , М., 1955; ЮнусовС. Ю., алкалоїди. Довідник, 3 видавництва ... Таш. , 1981; Boit H. -G. , Ergebnisse der Alkaloid-Chemie bis 1960 В., 1961; Pelletier S. W., Chemistry of the alkaloids, N. Y., 1970. М. С. Юнусов. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.