ВЕРДАЗІЛЬНИЕ радикали

(тетрагідро-1, 2, 4, 5-тетразініли), соед. загальної ф-ли I, де R-H, Alk, Аг. Існує традиц. нумерація атомів гетероциклу (показана всередині циклу) і по номенклатурі ІЮПАК (поза циклом); в цій статті прийнята традиц. нумерація.

Багато моно-, бі- і полівердазільние радикали виділені у вигляді високоплавких кристалів, к-які розчин. в орг. р-телеглядачам і не розчин. в воді. У видимій області поглинають при 600-700 нм. ІК-спектри характеризуються смугою 1145 см -1 . Всі атоми N знаходяться в одній площині, гетероцікліч. кільце має конформацію несиметричною ванни. Довжина зв'язків NЧN 0, 135 нм (для 1, 3, 5-тріфенілвердазіла). Спектри ЕПР показують попарно (1, 5 і 2, 4) еквівалентність атомів N. Зазвичай В. р. отримують з формазанов:


В. р. стабільні в твердому стані і в разб. розчинах, в конц. розчинах розкладаються на тетразин і тетразол. Останні утворюються також при тримаючи. розкладанні і фотолізі варикозного розширення вен. При окисленні варикозного розширення вен. утворюються катіони вердазі-лія (ф-ла І); при гідруванні і в присутності. , Напр. , Аскорбінової к-ти або H 2 S варикозного розширення вен. превращ. в тетразин. При дії к-т диспропорционируют в тетразин і катіони вердазілія. Для кількостей, визначення варикозного розширення вен. використовують потенціометріч. титрування соляної к-тій.

Літ. : Розанцев Е. Г., Шолль В. Д., Органічна хімія вільних радикалів, М., 1979., В. Д. Шолль.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.