Селективні іонообмінні смоли

(комплек-зметикували іонообмінні смоли), іонообмінні смоли, містять групи, здатні утворювати координац. зв'язку з поглинаються з розчинів іонами або молекулами. Відрізняються високою селективністю, яка визначається спорідненістю комплексоутворюючої групи (ліганда) до сорбіруємості іонів і структурою полімеру (св-ва полімерного каркаса, пористість, просторове розташування груп). Наїб. селективні С. і с. , Що утворюють з катіонами металів стійкі внутрішньокомплексні соед. -хе-лати.

Порівняння селективності С. і. с. здійснюють по коеф. розподілу k = с см / с р , де з см і з р - концентрація в-ва в смолі і вихідному розчині; при цьому велике значення мають сольватацией. характеристики сорбіруемих іонів і їх концентрація. Ряди селективності С. і. с. для разл. іонів істотно відрізняються від рядів селективності ін. іонообмінних смол.

Наїб. активні ліганди-карбоксильні, фосфонатний, імінодіацетатние, гліоксіматние, тіосечовини, пири-дінсодержащіе групи, що утворюють, напр. , Слід. комплексні сполуки (М-метал):

З. і. с. отримують гл. обр. поликонденсацией і полімеризацією, а також методом полимераналогичних перетворень, найчастіше шляхом хлорметшшрованія полімерної матриці з послід.введенням комплексоутворюючих груп. Наїб. застосування знаходять поліконденсації. аміно-альдегід-ні (меламіно-формальдегідні), сечовини-формальдегідні, феколо-формальдегідні і резорцин-формальдегідні смоли, а також полімеризації С. і. с. на основі сополімерів стиролу або аміностірола з диви-нілбензолом, потрійного сополимера стиролу, малеїнового ангідриду і дивинилбензола, поліепіхлоргідріна.

Осн. застосування С. і. с. -витяг металів (гл. обр. важких) з розчинів пром. стічних вод. У добуванні Сr наиб. селективні сополімери епіхлоргідріна з пиридином, З і Ni-смоли на основі поліамінів, Сr, Zn і Ti-аміно-фосфонової смоли на основі ефірів фосфорної к-ти, амінів і формальдегіду. Амінокарбонових смоли на основі стиролу мають наиб. селективність гл. обр. до металів II групи; порядок селективності:

Sr 2+ <Ва 2+ <Са 2+ 2+ <З 2+ 2+ 2+ 2+ <Рb 2+ < < cu

2+ 2+ . Др. області застосування С. і. с. -аналіз і концентрування мікроелементів з розчинів. Комплекси С. і. с. з металами-каталізатори гідрування ненасичених соед. , Кетонів і спиртів, ізомеризації, полімеризації, гідроформілірованія і ін.

Літ. :

Херинг Р., хелатообразующіе ионообменники, пров. з нім. , М., 1971; Енциклопедія полімерів, т. 3, М., 1977, с. 1081-87; Салдадзе К. М., Копилова В. Д., Комплексообразующие іоніти (комплекснти), М., 1980; Копилова В. Д., Астанина А. Н., іонітні комплекси в каталізі, М., 1987., Г. К. Салдадзе. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.