ПОЛІФТОР-

b -дикетонами (поліфтор-1, 3-дикетони), соед. загальної ф-ли R'COCHRCOR:, де R'-перфторір. радикал R F ; R: = R F , алкіл, арил, тисне; R - зазвичай атом Н, іноді ін. Атом або угруповання. Накопичення електроноакцепторних атомів F в молекулі збільшує кислотність цих соед. і сприяє енолізаціі, напр. CF 3 COCH 2 COCH 3 енолізірован на 97%, СF 3 СОСН 2 СОСF 3 -на 100%.

За хім. св-вам П. аналогічні нефторір. р-дикетонов (див. Дікарбоніл'ние з'єднання), проте більшість р-ций протікає значно легше, напр. р-ції з нуклеофіла. реагентами:

П. легко утворюють b-дикетонати металів. Отримують П. конденсацією Клайзена, напр. :

Осн. область застосування - виділення, поділ, очищення та аналіз важких металів у вигляді р-дикетонатів, висока летючість і стійкість яких брало дозволяє використовувати метод ГРХ. Поліфтор-р-дикетонати металів-кат. разл. процесів; їх тримаючи. розпад використовують для отримання металеві. покриттів. Нек-риє з них, які мають пара-магн. св-вами, напр. [C 3 F 7 COCHCOC (CH 3 ) 3 ] 3 M (M = Еu, Рг ), -сдвігающіе реагенти ( "шифт-реагенти") в спектроскопії ЯМР.

Див. також Гексафторацетілацетон, Теноілтріфтор-ацетон, Тріфторацетілацетон.

Літ. : Пашкевич К. І., Салоутін В. І., Пестовський І. Я., «Успіхи хімії», 1981, т. 50, ст. 2, с. 325-54. Е. М. Рохлін.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.