Фосфоритів

, осадові гірські породи, складені мінералами з групи апатиту. Наїб. поширений фосфатний мінерал - фторкарбонатапатіт (Франколі), що відрізняється від апатиту наявністю в структурі аніонів CO 2 2 , ізоморфно заміщають

з утворенням безперервного ряду від фторапатита до карбонатапатіта (курскіта); інші ізоморфні заміщення: атомів Ca на Sr, Na і ін.; атомів F на ОН - , Сl - ,

і т. д.;

на

. Ф. містять також нефосфатние мінерали: основні - глауконіт, доломіт, кальцит, кварц, халцедон; другорядні - глинисті, алюмосілі-катно, пірит, гідроксиди Fe. У Ф. присутні також орг. в-во (фосфатізір. уламки іхтіофауни, рептилій, молюсків і т. п.), часто U, РЗЕ (лантаноїди церієвої групи), Sr, рідше домішки Pb, V, Sc, Zr, Se і ін. Ф. мають зазвичай темний (до чорного), сірий, буро-сірий, рідко білий, іноді зелений, червоний і жовтий колір; плотн. 2, 8-3, 0 г / см 3 ; твердість по минералогич. шкалою 2-4; зміст P 2 O 5 від 5 до 38-40% по масі (Ф. - один з гл. пром. джерел P і сировини для вироб-ва фосфорних добрив).

Ф. підрозділяють на морські і континентальні. Серед морських Ф. виділяють пластові, або мікрозернисті (різновид - оолітових-мікрозернисті), зернисті, желва-кові, черепашкові; серед континентальних - породи кори вивітрювання (карстові, вторинні, або залишкові) і органогенні (гуано).У СНД пром. значення мають в осн. оолітових-мікрозернисті, желваковиє і черепашкові Ф., що залягають переважно. в Росії і Казахстані.

оолітових-мікрозернисті Ф. (Каратауский басейн, Казахстан) складені округлими фосфатними зернами і ооліта-ми (агрегати кульової та еліпсоїдної форми) розмірами 0, 07-0, 30 мм, містять 20-35% P 2 O 5 . Ф. Каратау труднообо-гатіми, тому кислотної переробки на р-рімие добрива піддають безпосередньо руди, що містять не менше 24, 5% P 2 O 5 ; ін. напрям використання - електротерміч. відновлення з отриманням жовтого фосфору.

Желвакова Ф. - фосфатні конкреції (жовна) розмірами від 0, 03-0, 05 до 15-30 см і більше (6-12% P 2 O 5 ). Грохо-ням і промиванням з них отримують концентрат (від 16-18 до 22-23% P 2 O 5 ), флотацией догрого зміст P м. Б. трохи підвищено. Якщо осн. домішка в таких концентратах - кварц, їх можна переробляти на р-рімие добрива (Чілісайское родовище, Казахстан). Через високий вміст Fe 2 O 3 і Al 2 O 3 концентрати з Ф. найбільших родовищ цього типу (Вятско- Камское, Єгор'євське) непридатні для кислотної переробки. черепашково Ф. розвинені в Прибалтійському басейні (родовища кінгісеппской, Маарду та ін.) І представлені фосфатними раковинами, зцементовані кварцовим піском (потужність пластів від дек. Десятків см до 1-2 м). Руди бідні (6-14% P

2 O 5 ), але добре збагачуються флотацією (28-30% P 2 O 5 ). Світові запаси Ф. 42, 8 млрд. Т (1984). В СРСР запаси Ф. обчислювалися 968, 8 млн. Т (в перерахунку на P

2 O 5 ; 1984), що становило 53% від загальних розвіданих запасів фосфатних руд (решта - апатитові руди); у видобутку фосфатів частка Ф.значно нижче (бл. 27%; 1984). Наїб. ресурсами Ф. розташовують США, Марокко та ін. країни Сівши. Африки і Близького Сходу, а також Перу; в цих країнах запаси фосфатного сировини представлені майже виключно Ф. Основну частину Ф. (до 90%) використовують в пром-сті фосфорних добрив і фосфорних солей, невелику - в чорній і кольоровій металургії, произове кераміки і скла, для попутного вилучення в пром. масштабі ряду РЗЕ.

Літ. :

Геологія родовищ фосфоритів, методика їх прогнозування і пошуків, M., 1980; Блісковскій В. 3., Речовий склад і збагати-ність фосфорітових руд, M., 1983; Яншин А. Л., Жарков М. А., Фосфор і калій в природі, Новосиб. , 1986; Гірнича енциклопедія, т. 5, M., 1991, с. 334. В. 3. Блісковскій.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.