Фосфоінозитидів

(інозітфосфатіди, фосфатидил-інозити), фосфоліпіди, містять в молекулі залишок міо -інозіта (заміщеного або незаміщеного), етеріфіці-рованного в положенні 1 зазвичай фосфатідовой к-тій. Монофосфоінозітід X

l = X 2 = X 3 = Х 4 = Н (фосфатіділінозіт) Діфосфоінозітід X 1

= X 3 = X 4 = H, Х 2 = Р (О) (ОН) 2 (фосфатіділінозіт-4-фосфат) Тріфосфоінозітід X

1

= X 4 = H, Х 2 = Х 3 = Р ( О) (ОН) 2 (фосфатіділінозіт-4, 5 -діфосфат) Маннофосфоінозітід Х 2

= Х 3 = Н, X 1 = -D-маннопіранозіл; (Маннозід Х 4

= олігосахарідним ланцюг, що містить фосфатіділінозіта) від 2 до 5 залишків манози Залишок міо

-інозіта м. Б. етерифіковані щодо положень 4 і (або) 5 ортофосфорної к-тій; в мікроорганізмах присутні Ф., що містять залишки моно- і олігосахаридів (зазвичай D-манози, D-глюкози) в положеннях 2 і 6 циклит-ного кільця (див. ф-лу). Відомо також велике число глікофосфосфінголіпідов, у яких брало залишок міо -інозіта пов'язаний в положенні 1 ефірним зв'язком з церамідфосфатом RCH (OH) CH (NHCOR ') CH 2 OP (O) ( OH) 2 . Встановлюється будова т. Зв. глікозілфосфатіділінозітгліканов, к-які виконують "якірну ф-цію" для мембранних білків. Ф. являють собою безбарвні. або слабоокрашенниє аморфні порошкоподібні або воскоподібні в-ва, легко гідро-лізуемие і окислюються на повітрі (особливо на світлі).Через наявність у складі прир. Ф. дек. хіральних центрів вони є оптично активними сполуками.

Ф. знайдені у всіх типах організмів, де вони присутні в своб. стані (у вигляді солей) або у формі складних білково-ліпідних комплексів. Ф. відносяться до мінорним фракціям фосфоліпідів клітини і відрізняються наиб. високою швидкістю обміну в порівнянні з ін. фосфолипидами. У Ф., як правило, положення 1 гліцеринового залишку молекули етерифіковані насиченою, а положення 2 - ненасиченої (найчастіше арахідонової) к-тій. Зустрічаються Ф., в яких брало в положенні 1 залишку гліцерину знаходиться не ацил, a R'O (алкильная або плазмалогенов форма Ф.). У природі біосинтез Ф. здійснюється взаємодій. цітідіндіфосфатді-гліцерину зі своб.

міо

-інозітом і послід. фосфорілірова-ням останнього за допомогою відповідних ферментів (кіназ). Отримують Ф. зазвичай з дріжджів або мозку тварин екстракцією підкисленою сумішами орг. р-телеглядачам з послід. поділом і очищенням за допомогою хроматографії (наиб. ефективно на аминосодержащих сорбентах).

В живій клітині тріфосфоінозітіди є компонентами біол. циклу, що забезпечує передачу інформації клітці і керуючого физиол. активністю клітини на мовляв. рівні. При зовн. впливі на клітину відбувається розщеплення цих Ф., що знаходяться в мембрані, з вивільненням молекул двох вторинних передавачів - 1, 2-діацілгліцері-на і 1, 4, 5-трифосфату

міо

-інозіта, к-які шляхом активації протеїнкінази Сі кальційзалежних ферментів викликають каскад биохим. р-ций, що регулюють найважливіші фізіолого. процеси. Є дані про зв'язок порушення метаболізму Ф. з виникненням патологич. станів - цукрового діабету, гіпертоніч.хвороби, онкологіч. захворювань та ін. Нек-риє Ф. (напр., маннофосфоінозітіди) проявляють активність в іммунологіч. р-ціях, що знайшло застосування в медицині для серологиче. діагностики туберкульозу і прокази. Осн. представники Ф. отримані хім. синтезом через стадії освіти рацематів асиметрично заміщених похідних міо

-інозіта, поділу їх на енантіомери і селективного фосфорилювання; отримання Ф. можливо також з використанням ферментів (фосфатіділтрансфера-зи, фосфатіділінозіткінази). Літ. : Міо -Інозіт і фосфоінозитидів, M., 1987; Phospholipids, eds. J. N. Hawthorne, G. В. Ansell, Amst- N. Y- Oxf. , 1982.

В. І. Швець. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.