Пероксидаза

(донор: пероксид водню оксідоредук-тази), ферменти класу оксидоредуктаз, що каталізують окислення за допомогою H 2 O 2 разл. неорг. і орг. в-в за схемою:

E, E 1 і E 2 - соотв. вихідна П. і її окислені форми; ДН 2 , ДН Х і Д-соотв. вихідний, полуокісленний і окислений субстрати; k-константа швидкості р-ції.

Р-ція 1 практично необоротна (k 1 / k_ 1 > 10 8 ). Наїб. повільна стадія - р-ція 3. П. високоспецифічні до H 2 O 2 і зазвичай мають широку специфічністю до субстрату (відомі П., що проявляють високу специфічність). Наїб. вивчена П. з коренів хрону (мол. м. 40 тис.), молекула к-рій складається з одного поліпептидного ланцюга (308 амінокислотних залишків), пов'язаної ковалентно з 8 оліго- Сахарідний ланцюгами. Молекула містить також некова-лентно пов'язаний гем з атомом Fe (III) у E і Fe (IV) у E

1 і E 2 (у деяких П. гем відсутня). При рН нижче 3 і вище 12 гем-білковий комплекс руйнується.

П. існує у вигляді дек. форм (ізоферментів), склад і співвідношення між якими залежить від стану рослини. Для наиб. поширеного изофермента з хрону (П. С) визначена амінокислотна послідовність, на підставі до-рій синтезований ген П. Для П. з цього джерела встановлена ​​кореляція між окислить. -Відновити, потенціалом субстрату і величиною k

2 . Наїб. активні субстрати Ч п- і о-заміщені феноли і ароматичних.аміни, для яких брало fc 3 10

4 M -1 з -1 .

Оптим. каталитич. активність П. з різних джерел в р-ціях з орг. субстратами при рН 5-7, з неорганічними при рН 4. Інгібітори П. -іони, що утворюють міцні комплекси з катіоном Fe (CN

Ч , N 3 Ч , S 2 Ч і ін.). П. широко поширені в тварин і ростить. клітинах (можуть перебувати як у зв'язаному з клітинною стінкою стані, так і в цитоплазмі); вони беруть участь у фотосинтезі, енергетичних. обміні, в трансформації пероксидов і в-в, чужорідних організму. Активність П. і ізоферментний склад значно змінюються при стресових станах, пораненні, вірусному або микробном інфікуванні організму. Використовують П. в аналіт. цілях (напр., для визначення мікрокількостей H

2

O 2 , ароматич. амінів, забруднень в навколишньому середовищі), а також в иммуноферментном аналізі. Дані по пероксидазною активності враховують при селекції рослин (чим вище ця активність, тим стійкіше до інфекції рослини). Перспективно застосування П. для селективного окислення орг. з'єднанні, а також для глибокого очищення стічних вод від ароматич. з'єднань. Літ. : Неорганічна біохімія, пер. з англ. , Т. 2. M., 1978, с. 434-68; Угарова H. H., Лебедєва О. В., "Біохімія", 1978, т. 43, ст. 10, с. 1731-40; Андрєєва В. А., Фермент пероксидаза, M., 1988. H. H. Угарова.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.