Ліпосоми

(від грец. Lipos - жир і sоma - тіло) (ліпідні везикули), штучно одержувані частки, к-які утворені одним або дек. концентричними замкнутими ліпідними біслoямі; внутр. водний обсяг Л. ізольований від зовн. середовища. Залежно від розміру часток і числа утворюють їх ліпідних шарів розрізняють слід. Л.: 1) малі моноламеллярние, утворені одиночним ліпідним бішару (діаметр 20-50 нм); 2) великі моноламеллярние, утворені також поодиноким бішару (діаметр 50-200 нм і вище); 3) багатошарові (мультіламеллярние), що налічують до дек. десятків і навіть сотень ліпідних бішару (діаметр до 5000-10000 нм). Для приготування Л. зазвичай використовують фосфоліпіди. Багатошарові Л. легко утворюються при струшуванні водної дисперсії набряклого липида. При цьому виходить суспензія Л. з широким розподілом часток за розмірами. Порівняно гомог. дисперсію Л. можна отримати, пропустивши їх через полікарбонатні фільтри з заданим розміром пір. Відстань між сусідніми ліпідними бислоями становить 2-3 нм, але може зростати до 20 нм і більш в разі заряджених бішару. На 1 моль ліпіду багатошарові Л. містять 1-4 л води. Вони володіють св-вами ідеального осмометрі, змінюючи свій обсяг у відповідь на зміну концентрації в-в в навколишньому водному середовищі. Малі моноламеллярние Л. отримують з багатошарових при обробці їх ультразвуком, при уприскуванні спиртового розчину ліпідів у водне середовище, продавліванісм під великим тиском водноліпідних дисперсій через невеликий отвір, а також видаленням детергента, солюбілізірующего липид, діалізом або гель-фільтрацією.Такі Л. містять 0, 2-1, 5 л води на 1 моль ліпіду. Малі моноламеллярние Л. не мають осмотіч. активністю і не коагулюють протягом довгих. часу. Великі моноламеллярние Л. мають значить. внутр. обсяг води (8-14 л на 1 моль ліпіду) і мають осмотіч. активністю. Зазвичай їх отримують видаленням солюбілізірующего детергента в умовах контрольованого діалізу або впорскуванням розчину липида в легколетучего р-телеглядачам (діетиловий ефір, петролейний ефір, пентан) в підігріту до 60 ° С воду. Великі одношарові Л. можуть бути також отримані з малих ліпосом шляхом їх злиття під дією Са 2+ або в умовах термотропних фазового переходу. Отримано також Л., утворені ліпідами (або подібними молекулами), к-які здатні полимеризоваться (містять зазвичай зв'язку СЧС або

). Полімеризація може здійснюватися як в гідрофобною, так і в гидрофильной області бішару і приводити до т. Зв. полімерним Л. Останні відрізняються від звичайних Л. більшою стабільністю. Л. широко використовують як модельні системи при вивченні принципів мовляв. організації і механізмів функціонування біол. мембран. Вони придатні для вивчення пасивного транспорту іонів і малих молекул через ліпідний бішар. Змінюючи склад ліпідів в Л., можна направлено змінювати св-ва мембран. Включенням мембранних білків в ліпідний бішар отримують т. Зв. протеоліпосоми, к-які використовують для моделювання різноманітних ферментативних, транспортних і рецепторних ф-ций клітинних мембран. Л. використовують також в іммунологіч. дослідженнях, вводячи в них разл. антигени або ковалентно приєднуючи до Л. антитіла. Вони являють собою зручну модель для вивчення дії на мембрани мн.лек. ср-в та ін. біологічно активних в-в. У внутр. водний обсяг Л. (в т. ч. полімерних) можна включати ліки, пептиди, білки і нуклеїнові к-ти, що створює можливість практич. застосування Л. як ср-ва доставки різних в-в в певні органи і тканини. Літ. : Липосоми в біологічних системах, під ред. Г. Грегоріадіса і А. Аллісон. пер. з англ. , М., 1983; Liposome technology, v. -1 3, ed. by G. Gregoriadis. Boca Raton (Fla), 1984; Бадер Х. [и др.], «Успіхи хімії», 1987. т. 56. ст. 12, с. 2028-75. Л. І. Барсуков.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.