ВОЛОКНА ХІМІЧНІ

формують з орг. полімерів. Розрізняють штучні волокна, к-які отримують з прир. полімерів, гл. обр. целюлози і її ефірів (напр., віскозне волокна, ацетатні волокна), і синтетичні волокна, одержувані з синтетичних. полімерів (напр., поліамідні волокна, поліакрилонітрильні волокна). до хімічних іноді відносять також волокна з неорг. в-в, напр. скляне волокно, борне волокно (див. Бор).

у промисловості В. х. виробляють у вигляді: 1) штапельних (різаних) волокон дл. 35-120 мм; 2) джгутів і джгутиків (лінійна щільність соотв. 30-80 і 2-10 г / м); 3) комплексних ниток (складаються з багатьох тонких елементарних ниток; в залежності від лінійної щільності і хутро. Св-в підрозділяються на текстильні і технічні); 4) мононитей (діам. 0, 03-1, 5 мм). Властивості В. х. і ниток наведені в таблицях 1-4.

Важливі переваги В. х. перед волокнами природними - широка сировинна база, висока рентабельність вироб-ва і його незалежність від кліматичних. умов. Багато В. х. мають також кращими хутро. св-вами (міцністю, еластичністю, зносостійкістю) і меншою сминаемостью. Недолік деяких В. х. , Напр. поліакрилонітрильних, поліефірних, - низька гігроскопічність.

В 60-70-і рр. створені В. х. з полімерів зі специфічний. св-вами, напр. : термостійкі волокна (з ароматич. Поліамідів, полиимидов і ін.), Що витримують довгих. експлуатацію при 200-300

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.