Февда

Февда (грец. Теудас, можл., кр. ф-ма від грец. Теодорос, "дар Божий"). Гамалиїл згадує в своїй промові перед синедріоном якогось Ф., к-рий видавав себе за важливу особу і привернув 400 прихильників; згодом він був убитий, а його прихильники розсіялися (Дії 5: 36) . З контексту випливає, що це сталося до 6 м по Р. Х. (ст. 37; пор. см. Юда, 7); можл. , Йшлося про спробу повстання, визв. політичне життя. причинами, але більш точних відомостей немає. Йосип Флавій згадує якогось волхва і лжепророка Ф., скарбниць. при прокуратора Куспись Фадєєв (46-44 рр. до Р. Х.). На цій підставі нек-риє дослідники дійшли висновку, що в Діяннях допущений анахронізм, але, ймовірно, мова тут йде про різних осіб.

Біблійна енциклопедія Брокгауза. Ф. Рінекер, Г. Майер. 1994.