Феримагнетика

в-ва, в яких брало нижчу від визначеної т-ри - Кюрі точки магн, моменти сусідніх атомів (іонів), що утворюють дві або дек. магн. подрешеток, антіпараллельни (або більш складно орієнтовані в просторі), але не компенсовані, в результаті чого ці в-ва мають мимовільної намагніченістю. Зазвичай підґратки розрізняються тим, що містять володіють магн. моментами іони разл. елементів або іони одного елемента, але знаходяться в різних крісталлографіч. позиціях - в нееквівалентний вузлах кристалічної. решітки.

Феррімагнетізм- наиб. загальний випадок магнітоупо-рядоченного стану. Феромагнетизм, властивий феромагнетика, мають тільки одну підгратках, і антиферомагнетизм, властивий антиферомагнетики, в яких брало все підґратки складаються з однакових іонів, є окремими випадками Феримагнетизм.

Значить. частина Ф. - це діелектричної. або напівпровідникові іонні кристали. Серед них наиб. велику групу складають ферити (шпінелі, фанати, гексаферріти). До Ф. відносяться подвійні фториди, напр. RbNiF 3 , CsFeF 3 , нек-риє сульфіди, селеніди, а також ряд сплавів і интерметаллидов, що містять атоми РЗЕ і елементів групи Fe, напр. CdCo 5 , TbFe 2 .

Подібно феромагнетика Ф. намагнічуються у зовнішньому магн. поле, мають доменну структуру, мають залишкової намагніченістю, вище точки Кюрі переходять в парамагн.стан (див. Парамагнетики). Однак існування дек. разл. подрешеток в Ф. призводить до більш складної температурної залежності мимовільної намагніченості, ніж у феромагнетику, і при певній т-ре, наз. точкою компенсації, намагніченість звертається в нуль. При т-рі вище і нижче цієї точки мимовільна намагніченість відмінна від нуля.

Ф. використовують для виготовлення постійних магнітів, в ЕОМ (при створенні елементів пам'яті), в радіотехніці, СВЧ техніці; з Ф. виробляють, напр. , Сердечники колебат. контурів, дроселі, трансформатори, магн. антени, фазовраща-ки, лінії затримки і т. д.

Термін "Феримагнетизм" ввів в 1948 Л. Нєєль, він же розробив основи теорії Ф.

Літ. : Хандрих К., Кобе С., Аморфні ферро- і феррімагаетікі, пров. з нім. , M., 1982. Див. Також літ. при ст. Магнітні матеріали.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.