Ефа

Ефа (євр. Ефа, можл., "Морок"):
1) син Мідіянові (Бут 25: 4; 1Пар 1: 33) , родоначальник одноїм. араб. племені, населяв тер. на південь від Палестини (Іс 60: 6) . У ассир. написах це плем'я згадується як Хаяпа. Возм. , Ця назва збереглася як Гевафа - так називається суч. селище, располож. сх. затоки Акаба, прим. в 80 км на південний зап. Табук;
2) наложниця Калева, сина Есрома (1Пар 2: 46) ;
3) син Ехдай (в Синод. Пер. - Єгдаєві), ймовірно, інший наложниці Калева (1Пар 2: 47) ;
4) см. Міри довжини, площі, обсягу і ваги (I, 4, а).

Біблійна енциклопедія Брокгауза. Ф. Рінекер, Г. Майер. 1994.