Дезоксирибонуклеаза

,

ферменти класу гідролаз, що каталізують гідроліз зв'язків між нуклеотидами в ДНК. Більшість Д. активно у присутності. Mg 2+ або Мn 2+ , невелика група - у присутності. АТФ. Можуть гідролізувати внутр. зв'язку молекули (ендонуклеази) або зв'язку, що знаходяться на її кінці (екзонуклеаза). Перші не володіють абс. специфічністю до послідовності нуклеотидів, розривають ДНК з утворенням на кінці ланцюга переважно. дезоксинуклеозидов-5-фосфату (Д. I) або дезоксинуклеозидов-З'-фосфату (Д. II) (див. рис.). Нек-риє бактеріальні ендонуклеази ( рестріктази ) здатні розривати обидві нитки ДНК в суворо визначених для кожного ферменту ділянках (кожна рестриктаза специфічна до певної послідовності нуклеотидів). Для Д. I з підшлункової залози бика і Д. II селезінки свині мовляв. м. соотв. 31 тис. І 38 тис., Оптимальна каталитич. активність при рН 8, 0 і 4, 8, ізоелектрічен. точка РІ 4, 7-5, 0 і 10, 2.


Можливі місця розриву зв'язку в молекулі ДНК при дії ендонуклеаз (показані стрілками). Мн. екзонуклеаза гидролизуют ДНК послідовним відщепленням нуклеотидів тільки з к. -л. одного кінця ланцюга, нек-риє (напр., Д. з Escherichia coli) - c обох. Велика Субстратна специфічність Д. обумовлена ​​структурою кінцевого нуклеотиду (залишок фосфорної к-ти або група ОН знаходиться в положенні 3 'або 5').Все Д. складаються з однієї поліпептидного ланцюга, що включає активні центри і, в деяких випадках, центри, "узнающие" певні ділянки ДНК, структура яких брало невідома. Активність всіх Д. пригнічується лимонної к-тій і гепарином, деяких - також і етилендиамінтетраоцетової к-тій. Інгібітори Д. білкової природи містяться у мн. тканинах, включаючи сироватку крові, лейкоцити і еритроцити людини. Нек-риє Д. відзначено зниження РНК. Д. містяться в ядрах, мітохондріях і лізосомах всіх клітин. Беруть участь в реплікації (копіювання) ДНК, освіті нових поєднань генів і в ліквідації пошкоджень генетич. структур. Перешкоджають проникненню чужорідної ДНК в організм. Мн. Д., особливо рестріктази, застосовують для лаб. досліджень, Д. з підшлункової залози великої рогатої худоби - для лікування вірусних захворювань, напр. , Катару верх. дихат. шляхів. Літ. : Шапот В. С., Нуклеази, М., 1968; Наnаwalt P. С. [а. о.], "Annual Review of Biochemistry", 1979, v. 48, p. 783-836; Yuan R., там же, 1981, v. 50, p. 285-315. M. A. Шлянкевіч.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.