Цитокинина

прир. регулятори росту рослин, в малих концентраціях (10 -5 Ч 10 -9 М) стимулюють поділ, ріст і диференціювання ростить. клітин. Ц. активують також синтез РНК і білків, підсилюють транспирацию, затримують процеси старіння рослин і підвищують їх стійкість до несприятливих умов зовн. середовища. За хім. будовою - похідні 6-амінопуріна (аденіну) загальною ф-ли I. наиб. поширений в природі зеатин (I; R = СН = С (СН 3 ) СН 2 ОН, R '= H, транс -ізомер). Крім того, в рослинах зустрічаються ціc -зеатін, дігідрозеатін [I, R = CH 2 CH (CH 3 ) CH 2 OH , R '= Н], а також [I; R = СН = С (СН 3 ) 2 , СН 2 С (ОН) (СН 3 ) СН 2 ОН, СН 2 (ОН) С (ОН) (СН 3 ) СН 2 ОН, 2-НОС 6 Н 4 , R '= Н]. Перше в-во цитокініновою активністю - кинетин (I; R = 2-фурил, R '= Н) - виділити з молочка оселедця.

В рослинах Ц. утворюються в коренях при розпаді транспортних РНК, а також шляхом біосинтезу з 5'-аденозинмонофосфату і ізопентенілпірофосфата (останній виходить з мевалонової к-ти); при подальшому ферментативному відщепленні фосфатной і рібозідной груп виходить з-пентеніладенін, окислюється в зеатин. У вигляді транспортних форм - відповідних нуклеозидов (I; R - залишок рибози) і нуклеотидів (I; R - залишок рібозофосфата) Ц. пересуваються по ксилемі в надземні частини рослин.
В тканинах рослин Ц.досить швидко розпадаються з відщепленням бокового ланцюга і далі з розривом пуринового кільця; стійкіші (але менш активні) їх транспортні форми, а також запасні форми - кон'югати, к-які Ц. утворюють з глюкозою, аланином і недо-римі білками, приєднуючи їх до атомам N кільця або атомам Про бічного ланцюга.
Відомі синтетичні. в-ва, по біол. дії нагадують Ц. Нек-риє з них, напр. 6-бензіламінопурін (бензіладенін), близькі за хімічним. будовою прир. Ц.; інші відносяться до класу фенілмочевін загальної ф-ли C 6 H 5 NHCONHR (II; де R = незамещ. або заміщені. феніл або 4-піридил).
цитокініновою активність має також відомий дефоліант тідіазурон (II; R = 1, 2, 3-тіадіазол-5-іл), дія к-якого обумовлено тим, що надмірна концентрація Ц. (гіперцітокіноз) стимулює утворення ендогенного етилену, що викликає опадання листя. З явищем гіперціто-кіноза пов'язано, по-видимому, дія деяких гербіцидів, зокрема з групи сульфонілсечовин (див. Гербіциди).

Літ. : Кулаева О. Н., Цитокініни, їх структура і функції, М., 1973; Регулятори росту рослин, під ред. Г. С. Муромцева, М., 1979, с. 86-117; Польовий В. В., Фітогормони, Л., 1982; Основи хімічної регуляції росту і продуктивності рослин, М., 1987, с. 80-133; Chemistry of plant hormones, ed. by N. Takahashi, Boca Raton (Florida), 1986, p. 153-200.

Г. С. Швіндлерман.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.