Циклітів

(ціклітоли), гексагідроксіціклогексани (інозити, інозитол; І.) та недо- риє їх похідні (дезоксі-, кето-, метилові ефіри). З 8 можливих цис-транс- ізомерів І. 7 є мезо- формами (позбавлені оптич. Активності в результаті мовляв. Симетрії), один існує у вигляді D- і L-форм. Ф-ли і тривіальні назв. І. наведені на схемі:

За номенклатурою ІЮПАК положення груп АЛЕ в І. позначають цифрами відповідно до нумерації атомів С; групи АЛЕ, розташовані над і під площиною циклу, поділяють косою рисою; нумерацію виробляють так, щоб найменші номери отримали групи АЛЕ над площиною циклу. Відповідно до цих правил міо-І. зв. 1, 2, 3, 5/4, 6-І. У разі заміщення прохірального центру до назв. похідного додають позначення конфігурації, причому найменший номер отримує хіральний центр, що несе заступник. Нумерацію атомів циклу здійснюють за годинниковою стрілкою для сполуки. L-ряду і проти годинникової стрілки для сполуки. D-ряду, напр. :

І. - бесцв. кристаллич. високоплавкі в-ва, солодкого смаку; добре розчин. в воді. За хім. св-вам аналогічні ацікліч. поліол; при дії конц. HNO 3 або HI ароматизируются.
В природі виявлені всі ізомери І.; наиб. поширений міо-І. (Мезо- І ., часто наз. Просто інозитом), к-рий відомий у вигляді безводної форми, т. Пл. 225-227

Хімічна енциклопедія.- М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.