Хвойних МАСЛО

ефірне масло зелені хвойних порід дерев. Бесцв. або слабоокрашенная, зазвичай не р-ри-травня в воді рідина з характерним хвойним запахом. Багатокомпонентна суміш летючих орг. соед. , Серед яких брало переважають продукують рослинами моно-, сескві-і дітерпени (див. Тертни ) і їх кислородсодержащие похідні (спирти, альдегіди, кетони, ефіри, к-ти). Хім. склад залежить від породи дерев, місця їх зростання і способу отримання X. м. Вміст олії в зелені (хвої, пагонах, корі) хвойних дерев: в соснової 0, 8-1, ялинової 0, 1-0, 3, пихтовой 2, 5-5% від маси абс. сухої сировини.

Серед різних видів X. м. Особливо вивчено ялицеве ​​масло, що отримується відгонкою з водяною парою із зелені ялиці сибірської (Abies sibirica), краще зі свіжих пагонів. Бесцв. або від світло-жовтого до зеленуватого кольору рідина;

0, 894,

1, 469-1, 472. До складу масла входять більш як 100 компонентів, з яких брало основні: a-пінен (10-30%), камфен (10-25%), борнілацетат (30-40%), борнеол (1-6%), 3-карен (5-10%), Культивують вуглеводні і спирти (2-4%, в т. ч. до 40% каріофіллен), Санти (2 , 3-Дімі-тил-2-норборнена, 3-4 %). Володіє біол. активністю та антимікробну дію; застосовується для синтезу мед. камфори та ін. лек. ср-в, в парфум. -косметіч. вироб-вах, побутової хімії (як ароматизаторів). Обсяг пром. випуску в СРСР 600-650 т на рік (1989).

Ялинове і соснове масла виділяють відгонкою з гострою парою з бензинового екстракту подрібненої зелені; в результаті отримують фракції: легке масло (

0, 815-0, 840), середнє масло (

0, 845-0, 875), важке масло (

0, 88-0, 92).Останнє - прозора масляниста рідина жовто-зеленого кольору з характерним запахом, мало р-ри-травня в воді, легко розчин. в етанолі, ефірі, бензині;

1, 488-1, 496. Містить в осн. монотерпенові спирти і їх складні ефіри. Використовується для синтезу лек. ср-в з метою лікування нирково-та жовчнокам'яної хвороб, холециститу.

Літ. : Рудаков Г. А., Хімія і технологія камфори, 2 видавництва. , M., 1976; Ягодин В. І., Основи хімії і технології переробки деревної зелені, Л., 1981. Б. А. Радбиль.


Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.