КОМПЛЕКСoНИ

органічні хелатообразующіе сполуки, що містять в молекулі здатні до координації атоми n, S і (або) Р, а також карбоксильні, фосфонової, фосфоністие і ін. групи. К. - кристалічні. в-ва, як правило, розчин. в воді, не розчин. в етанолі і більшості ін. орг. р-телеглядачам; плавляться з розкладанням. У твердому вигляді і в розчині нек-риє К. є цвіттер-іони. К. -поліосновние к-ти, диссоциирующие в інтервалі рН від 2 до 14. У водних розчинах з катіонами (М) перехідних d- і f-елементів, щел. -зем. і деяких лужних металів К. (L) утворюють стійкі внутрішньокомплексні соед. - комплексонати разл. складу: моноядерних кислі (протоновані) МН x L, середні (нормальні) ML і гідроксокомплекси М (ОН) x L; бі- та поліядерних M 2 L і М n L; ди-і трікомплексонати ML 2 , ML 3 . При наявності в системі дек. разл. катіонів і лігандів можлива присутність гетероядерних M x M ' y L, різнолігандних ML x L' y і більш складних за складом комплексонатов ( напр., М x М y L m L ' n ), в т. ч. полімерних. Висока стійкість комплексонатов пояснюється тим, що при їх утворенні замикаються два, три або більше хелатних циклу (металлоцікла), як, напр. , В разі комплексу Сu з динатриевой сіллю етилендіамінтетраоцтової к-ти:


Для вирішення широкого кола практич. задач необхідний великий асортимент К.з разл. св-вами. Отримано більше 200 таких з'єднань, від будови молекул яких брало залежать їх комплексообразующие св-ва. Так, збільшення числа метиленових ланок між атомами N в алкілендіаміновом фрагменті або між атомами N і кислотними групами знижує стійкість комплексонатов мн. металів, крім Pd (II), Cd (II), Cu (II), Hg (II) і Ag (I), т. е. призводить до збільшення вибірковості К. просторів, труднощі в їх молекулах, наявність таких угруповань, як ЧОП, ЧРО 3 Н 2 , ЧAsO 3 H 2 , ЧSH, ЧNH 2 , ЧN (CH 3 ) 2 , також впливають на вибірковість взаємодії К. з металами. наиб. широко застосовуються етилендіамінтетраоцтової кислоти (комплекс II) [(HOOCCH 2 ) 2 NCH 2 Ч] 2 і її динатрієва сіль (комплекс III), нітрилотриоцтової к-та (комплекс I) N (CH 2 COOH) 3 , діетілентріамінопентауксусная кислота HOOCCH 2 N [CH 2 CH 2 N (CH 2 COOH) 2 ] 2 , a також ряд фосфорілсодержащіх До. - нітрілотріметіленфосфоновая кислота, оксіетілідендіфосфоновая кислота, етілендіамінтетраметіленфосфоновая к-та {[(ПЗ) 2 Р (О) ЧCH 2 ] 2 NCH 2 Ч} 2 . Фосфорілсодержащіе К. становлять великий інтерес, т. К. Вони утворюють комплексонати в широкому інтервалі значень рН, в т. Ч. В сильно кислих і лужних середовищах, зі мн. перехідними легкогідролізующіміся металами. Високою стійкістю відрізняються комплекси цих К. з Cu (II), Be (II), Сr (III), Al (III), In (III), Тl (III), Ti (III), U (IV), причому комплекси з Fe (III), Al і Be не розчин. в воді. Св-ва комплексонатов можна варіювати, вводячи в їх склад доповнить. ліганди. К., як правило, малотоксичні, швидко виводяться з організму. К. застосовуються: як титрантів в комплексонометрії; для поділу та виділення іонів металів; для розчинення і запобігання утворенню разл.відкладень (обумовлених, напр., жорсткістю води і корозією) на пов-сті теплоенергетіч. або ін. устаткування; як добавки в цемент і гіпс для подовження термінів їх твердіння; для стабілізації харч. продуктів; як ср-во від хлорозу рослин і анемії тварин; для виведення з організму токсичних металів; в якості пом'якшувачів води; як компоненти миючих ср-в, фіксаторів в фотографії і бесціаністих електролітів в гальванотехнике. Літ. : Дятлова Н. М., Тьомкіна В. Я., Попов К. І., Комплексони і комплексонати металів, М., 1988; Шинкар М. І. [та ін.], "Успіхи хімія", 1974, т. 43, ст. 9, с. 1554-74; Дятлова Н. М., "Ж. вазі. Хім. Т-ва ім. Д. І. Менделєєва", 1984, т. 29, №3, с. 247 60; Тьомкіна В. Я., Цірюльнікова Н. В., Ластовський Р. П., там же, с. 293 315; Полинова Т. Н., Порай-Кошиць М. А., в сб. : Підсумки науки і техніки, сер. Кристаллохимия, т. 18, М., 1984, с. 64-274; Вельтищев Ю. Є. [и др.], "Хім. -фармацевт. Ж.", 1983, т. 17, № 3. с. 282-98; Мaiеr L., "Phosphorus and Sulfur and the Related Elements", 1983, v. 14, № 3, p. 295-322. Н. М. Дятлова. В. Я. Тьомкіна. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.