Хлораміну

хлорпохідні аміаку ф-ли КН 3-х С1 х , де х = 1-3, а також орг. амінів загальної ф-ли RRNC1, де R -орг. залишок, R - Cl, H, орг. залишок. До X. також відносять N-хлораміди і N, N-діхлораміди орг. карбонових і сульфокислот загальних ф-л соотв. RCONH 2 _ x Cl х і RSO 2 NH 2-х C1 х , де х = 1-2, R - алкіл або арил; N-хлоріміни і N-хлоріміди. X. - сильні окислювачі і хлорують агенти, мають різким запахом, подразнюють слизові оболонки. При дії вологи розкладаються до RNH
2 і НСlO. Розчини в орг. р-телеглядачам (бензол, діетиловий ефір, CS 2 ) при зберіганні в темряві досить стійкі. Все X. витісняють I 2 з иодидов в підкислених водних розчинах. Похідні N-хлораніліни нестійкі і перегруповуються в похідні n-хлораніліни. Хлораміди карбонових кислот - промежут. продукти при отриманні первинних амінів по р-ції Гофмана. Див. Також N-Галогеніміди. неорг. X. отримують взаємодій. С1
2 або гіпохлоритів з аміаком у водному розчині. Про тріхлораміне NC1 3 см. в ст. Азот. діхлораміни NHC1 2 нестійкий, миттєво розкладається. Монохлорамін NH 2 C1 - бесцв. рідина, замерзає при -66 Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.