Антистатики

вводять до складу полімерних матеріалів або наносять на пов-сть виробів для зменшення їх статич. електризації (остання м. б. слідством тертя або розриву контакту між полімером і ін. діелектриком або провідником). Дія А. засновано в більшості випадків на підвищенні електричні. провідності матеріалу, що обумовлює витік зарядів. Ефективність цієї дії оцінюють за значеннями таких характеристик матеріалу, що містить А., як напівперіод витоку електростатіч. зарядів

(дія А. вважають відмінним при

<<0, 5 с і поганим при

10 с), уд. елект. опір

і ін. Матеріали,

яких брало не перевищує 10 4 -10 5 Ом * м, вважають практично не електризуються і, отже, не вимагають застосування А .

Нижче описані осн. групи А.

Електропровідні матеріали. До них відносяться високодисперсні метали і їх оксиди, хлориди металів, графіт, сажа та ін. Такі А. наносять на пов-сть виробів з розчинів (дисперсій) або вводять до складу матеріалу як наповнювачі. У першому випадку використовують, напр. , Ag, утворює покриття з наиб. елект. провідність, SnO, рідше-LiCl, СаС1 2 , MgCl 2 (недолік хлоридів - висока корозійна активність), а також сажу, к-раю при правильному виборі сполучного утворює стабільні покриття з високою елект. провідністю.

Зміст електропровідних наповнювачів (напр., Високодисперсних Сі, Fe, Al, Ni, графіту, сажі) в полімерах досягає дек. десятків%. Дія А., обумовлене створенням в матеріалі струмопровідної структури, напр. цепочечной фільтром сажі, залежить не тільки від типу і кількості А., але і ot способу його введення в матеріал, а також від структури полімеру. Пластмаси та гуми з такими наповнювачами характеризуються значеннями

від 0, 1 Ом * м до 100 кОм * м. Застосовують ці А. в произове трубопроводів, по яких транспортують ВВ, вогненебезпечні рідини, сипучі матеріали, а також ємностей для зберігання і перевезення вибухонебезпечних в-в, в мед. практиці та ін.

Поверхнево-активні речовини. Для антистати. обробки синтетичні. волокон і тканин застосовують гл. обр. 2-5% -ні розчини або емульсії ПАР (напр., Бутілстеарат, ТЕА, похідних етиленоксиду, солей стеаринової к-ти і Октадециламін, алкилфосфатов), к-які наносять на пов-сть розбризкуванням або зануренням матеріалу з послід. видаленням р-розчинника. Ці А. служать зазвичай і авіважной ср-вами (див. Текстильно-допоміжні речовини).

В кач-ве А. для пластмас використовують, напр. , Похідні імідазоліну, аміни і їх солі, солі четвертинних амонієвих підстав, продукти взаємодій. вищих спиртів, гликолей, орг. к-т, алкилфенолов з етиленоксидом, солі алкілбензолсульфонових і діалкілдітіофосфорних к-т. А. наносять з 0, 5-2% -них водних або спиртових розчинів розпиленням або зануренням в розчин з послід. сушінням (т. зв. зовнішні А.) або вводять в матеріал при його переробці (внутрішні А.; 0, 1-5% по масі). При зовнішньому нанесенні ефективні А., добре адсорбуються на пов-сті пластмаси, т. К. В іншому випадку А. легко змиваються водою або видаляються при терті. Дія внутрішніх А.триваліше; воно обумовлено міграцією А. на пов-сть пластмаси, де створюється шар, здатний поглинати з повітря заряджені частинки, що нейтралізують заряд матеріалу, або вологу, що підвищує поверхневу провідність. Ефект дії ПАР в поліолефінів тим менше, чим вище ступінь їх кристалічності. Застосовують ці А. в произове плівки для покриття теплиць, упаковки одягу і грамплатівок, при виготовленні светотехн. виробів, корпусів і шкал приладів.

Плівкоутворювальні полімери. Високими антистати. св-вами володіють полімери, що містять в макромолекулі (особливо в її бічного ланцюга) разл. функц. групи, напр. N-алкіламідние, а також полістіролсульфокіслота, поліакрилова к-та. Ці А. наносять на пов-сть виробів з розчинів або дисперсій.

Літ. : Довідник по пластичних мас, під ред. В. М. Катаєва [и др.], 2 видавництва. , Т. I, М., 1975, с. 423-43; Вас і льон о к Ю. І., Попередження статичної електризації полімерів, 2 видавництва. , Л., 19И; Шсвврдяев О. Н., Антіпатіческіе полімерні матеріали, М., 1983; ГульВ. Е., ШенфільЛ. З., Електропровідні полімерні композиції, М., 1984. Ю. І. Василенок.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.