Протиглисний засіб

(Антигельмінтики), в-ва, що застосовуються в медицині і ветеринарії для лікування гельмінтозів - захворювань, к-які викликаються паразитич. хробаками-глистами (гельмінтами). Кишкові гельмінти і їх личинки локалізуються в організмі господаря в кишечнику, тканинні-в тканинах і органах (печінці, легенях, очах, мозку та ін.). Тканинні гельмінтози важче піддаються лікуванню і для деяких з них немає задовільних лек. ср-в. Відомо дек. десятків гельмінтозів людини і понад 100 гельмінтозів тварин, тому важлива широта спектра дії антигельмінтиків (див. табл.).

Як П. с. застосовують: 1) синтетичні. орг. з'єднання похідні саліціланіліда (напр., VII) і 2-вінілтетра-гідропірімідіна (напр., X), бензімідазолілкарбамати (XIII), солі піперазину і ін.; 2) препарати ростить походження, напр. екстракт чоловічої папороті Dryopteris fills mas сем. папоротевих, насіння гарбуза різних сортів (в т ч Cucurbita pepo), квітки цитварного Польщі Artemisia cina сем. складноцвітих, алкалоїд еметин; 3) неорг. в-ва (виключно в ветеринарії) -іод, сірку, Про 2 , Sn 3 (AsO 4 ) 2 , Na 2 SiF 6 , CuSo 4 і ін. До П-. с. відносяться також антибіотики авермектини (макроцікліч. лактони, виділені з Strep-tomyces avermitilis) і їх полусінтетіч. аналоги.

Більшість П. с. або блокують вуглеводний обмін гельмінтів, або діють на їх нервово-м'язову систему, не обов'язково вбиваючи паразитів, але сприяючи їх видалення з організму господаря.Для багатьох П. с. визначені метаболич. процеси, на к-які вони впливають, і ферменти-мішені, але механізм дії більшості П. с. на мовляв. рівні не встановлено.

Літ. :

Кротов А. І., Лікарські препарати, що застосовуються при паразитарних захворюваннях, М., 1979; Демидов Н. В., Антигельмінтики в ветеринарії, М., 1982; Цізін Ю. С., Бронштейн А. М., "Хям. -фармацевт. Ж.", 1986, № 10, с. 1171-90; Машковський М. Д., Лікарські засоби, 11 вид. , Ч. 2, М., 1988. Ю. С. Цізін. Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.