Антиалергічні засоби

пригнічують клинич. прояви алергії. За механізмом дії розрізняють чотири осн. групи А. с. : 1) пригнічують вироблення аллергіч. антитіл; 2) пригнічують вивільнення медіаторів з клітин-мішеней алергії (огрядних клітин і базо-філів); 3) володіють антагоністичних. дією по відношенню до медіаторів алергії; 4) знижують збудливість ефекторних тканин-точок прикладання дії медіаторів алергії. Більшість А. с. можуть бути віднесені одночасно до дек. групам.

До першої групи належать модифікується. форми алергенів (толерогена), що представляють собою кон'югати нізкомол. компонентів алергенів з неіммуногеннимі носіями (ізологічним

глобуліном, полівініловим спиртом, поліетиленгліколем). Толерогена гальмують утворення аллергіч. антитіл імуноглобуліну Е.

До А. с. другої групи належать препарати, що підвищують вміст в клітинах циклич. аденозин-3 ', 5'-моно-фосфату, - активатори аденілатциклази і інгібітори фосфодіестерази. До цієї групи належать в-ва, що впливають на циклооксигеназний і ліпоксігеназний шляху обміну арахідонової к-ти, препарати, які гальмують надходження в клітини-мішені іонів Са 2+ , необхідних для секреції з цих клітин медіаторів. Серед активаторів аденілатциклази клинич. застосування мають лише стимулятори

адренергиче.рецепторів. З них салбутамол (ф-ла I) і тербуталін (II) мають наиб. избират. дією і використовуються при бронхіальній астмі.

З інгібіторів фосфодіестерази при бронхіальній астмі застосовують гл. обр. теофілін, дія к-якого пов'язано не тільки з його антіфосфодіестеразной активністю, а й з блокадою аденінових рецепторів, посиленням синтезу і секреції катехоламінів з надниркових залоз, пригніченням транспорту іонів Са 2+ в клітини, що призводить до розслаблення гладкої мускулатури бронхів і гальмування секреції медіаторів алергії. До цієї групи А. с. відносяться також кромолин-натрій, або інтал (III), і кетотифен (IV). Перший використовується для лікування бронхіальної астми, кон'юнктивітів, ринітів, аллергіч. поразок шлунково-кишкового тракту. Препарат при тривалому його застосуванні надає стабілізується дію на гладкі клітини. Кромолин-натрій не впливає на секрецію медіаторів з базофилов; в організмі не метаболізується. Кетотифен не тільки гальмує секрецію медіаторів з клітин-мішеней, але і володіє антигістамінним дією, слабкою антіфосфодіестеразной активністю, затримує надходження іонів Са 2+ в огрядні клітини. Використовується при лікуванні кропив'янки, набряків Квінке, ринітів, кон'юнктивітів, бронхіальної астми.

Серед антагоністів медіаторів алергії, складових третю групу А. с. , Широко використовують лише блокатори H 1 рецепторів (див. Антигістамінні засоби), гл. обр. для придушення аллергіч. проявів на шкірі і слизових оболонках.

До А. с. четвертої групи відносять специфічний. антагоністи медіаторів, препарати, що пригнічують загальну збудливість цих тканин, напр. стимулятори

рецепторів і антагоністи фосфодіестерази, що розслаблюють гладку мускулатуру, а також глюкокортикостероїди.Дія останніх обумовлено їх противовоспалит. св-вами, гальмуванням вивільнення медіаторів алергії і синтезу простагландинів, посиленням

адренергиче. ефектів за допомогою підвищення щільності

рецепторів. наиб. широко застосовують преднізолон (див. кортикоидов ) і його похідні, зокрема триамцинолон (V) і дексаметазон.

Літ. : Приватна алергологія, під ред. А. Д. Адо, М., 1976; Гущин І. С, Негайна алергія клітини, М., 1976; Katz D. H., "Immunology", 1980, v. 41, № 1, p. 1-24. І. С. Гущин.

Хімічна енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія. Під ред. І. Л. Кнунянц. 1988.